Корупція вбиває: Аваков та французи

До події в Україні з H225 була пов’язана одна гучна авіакатастрофа. У 2016 році біля берегів Норвегії розбився H225LP, на борту якого були два пілоти та 11 пасажирів. Ніхто з них не вижив. Тоді з’ясувалося, що вертоліт розбився через руйнування шестерні в редукторі гвинта, що несе.

У ході розслідування цивільним H225 тимчасово заборонили літати, в конструкцію цього елемента гелікоптерів було внесено зміни, прийнято нові стандарти перевірок та режимів роботи, але кілька країн все-таки відмовилися від цих моделей.

Нездоровий потяг Арсена Борисовича до всього французького в якийсь момент став притчею у язицях у політичній тусовці України. Після придбання у Парижа партії дефективних вертольотів (тоді до речі Аваков демонстративно поклав болт на той факт, що в Україні теж роблять гвинтокрилі машини — не це зробило власника Мотор Січі Богуслаєва ватником, але вкотре продемонструвало дідові, що він чужий на цьому святі життя) прийшла черга французьких патрульних катерів і навіть пожежних витягів . До літа 2020 року завдяки Борисовичу Франція втюхала Україні всякого малоліквідного барахла на 1,5 млрд євро . Причому міністр внутрішніх справ примудрився прикласти руку не лише до закупівлі свого відомства.

За два дні до початку повномасштабної війни, 22 лютого 2022 року, мер Маріуполя Вадим Бойченко замість того, щоб займатися зміцненням оборони міста, зустрівся з французьким послом, щоб обговорити стан проекту з будівництва водоочисного заводу, який був запущений якраз за посередництва Авакова, який заради такого випадку "проїв мозок" фактичному господареві "міста біля моря" Рінату Ахметову.

Якоїсь миті стало зрозуміло, що Авакову як комівояжеру всього французького стає тісно в Україні. Так у ході презентації турецькому колезі українського літака Ан-170 Арсен Борисович несподівано повів нитку бесіди у бік необхідності провести для нього презентацію французьких вертольотів, які Airbus постачає МВС України .

Очевидно, що подібна обсесія екс-міністра мала під собою цілком комерційну основу в народі "відкат". І якщо від Авакова до кінця “десятих” ніхто вже й не очікував якоїсь високоморальної поведінки, то Франція, безперечно, неприємно здивувала єврооптимістів. З’ясувалося, що неприкрита корупція є важливою частиною політичної культури не лише України, а й одного із спонсорів Нормандського формату та Мінських угод.

У випадку Франції на Авакова зіграв ще й той факт, що в цій країні найпотужніша у світі (з погляду політичного впливу) вірменська громада, що явно дозволило Арсену Борисовичу швидше та ефективніше вибудувати з Парижем неформальні довірчі взаємини.

Коли сьогодні Аваков пише, що – це фактично явка з повинною. Підозрюваний знав, що рано чи пізно контракт викличе питання і тому постарався максимально убезпечити себе в майбутньому (до речі, дуже нагадує кивки Андрія Коболєва на рішення наглядової ради “Нафтогазу” та міркування його адвокатів про колективну відповідальність цього корпоративного органу).

Але навіть не це головна фішка системи оборони, побудованої такими як Аваков та Коболєв. Головна їхня надія — це західні партнери. Адже корупція – це танець, який танцюють двоє. Якщо екс-глава МВС брав, то мав бути і той, хто давав. А це, очевидно, цілком конкретні французькі чиновники.

Те саме і з Коболєвим, який неспроста якраз перед рішенням Спеціалізованого антикорупційного суду наголосив, що завів спільний бізнес з екс-главою відділу енергетики посольства США в Україні Сурією Джаянті (Suriya Jayanti). Конфлікт інтересів? Отбитесь, не чули!

Можна вже запускати розслідування про те, як погані дядьки і тітки з країн розвиненої демократії спокусили невинних аборигенів у країні неляканого народовладдя відвертою демонстрацією можливостей того, як спільно легально вкрасти мільйони і при цьому навіть не спітніти на суді.