Росіяни готують пастку в Херсоні: у чому план Кирієнка
За кілька днів до форуму він особисто приїжджав до окупованого Херсону, щоб ознайомитися із ситуацією та виробити концепцію бойових дій на листопад та зиму. Кирієнко не малював стрілочки на карті, для цього має генералів, а вписував їх стрілочки в концептуальний план, куди увійшли "народна війна", мобілізація та інше.
Перш ніж перейти до аналізу всього цього, і чому окупанти знімають свої прапори з адміністративних будівель у Херсоні, треба позначити місце кирієнка в ієрархії Кремля. Якщо з прапорами все очевидно, окупанти їх знімають, щоб туди не прилітали снаряди, і для цього прагнуть показати: нас там немає, то з Кирієнком все складніше. На даний момент він очолює канцелярію путіна і за сумісництвом є головним "оглядаючим" за окупованими областями України.
Він явно набагато більше, ніж король скріпок і степлерів у будівлях кремля. Кирієнко – це один із напівтіньових реальних правителів РФ із репутацій сильного антикризового менеджера. Напівтіньовий, оскільки має офіційну посаду та посвідчення, на відміну від пригожину, у якого немає жодного посвідчення, але перед яким начальники в’язниць згинаються в поклоні і запитують: "Навіщо до нас завітали і чого бажаєте хотіти?".
Кирієнко - це той "наймолодший прем’єр-міністр в історії, так би мовити "росії", який у липні 1998 р. призначив путіна головою ФСБ у складі свого уряду за вказівкою Валентина Юмашева, тодішнього глави канцелярії Єльцина. Тепер кирієнко веде справи путін і кладе йому кольорові папочки на стіл, у тому числі з указом про призначення генерала суровикина черговим завойовником України, який підписує "Путін", а що йому залишається робити.
Своєю репутацією ефективного антикризового менеджера Кирієнко зобов’язаний 1998 р., коли він був півроку прем’єром і влаштував дефолт - знизив курс рубля з 6 до 16 за один долар і відмовився погашати держборг РФ. Кирієнко також звільнив від виплат за боргами та великі корпорації, пов’язані з державою. Цим він зробив важливу та "брудну роботу" для справжніх тіньових правителів РФ, на яку мало хто погоджувався. Він позбавив їх від низки проблем, і за її виконанням було почесно звільнено, отримавши відразу від нового прем’єра Примакова пропозицію синекури в його уряді – стати першим віце-прем’єром, від якого відмовився і пішов у політику. Він зареєстрував партію "Нова сила", яка потім влилася до "Союзу правих сил", але в результаті повернувся на держслужбу, де восени 2016 р. обійняв посаду "вбачаючого" за путіним замість В’ячеслава володина, який пішов наглядати за Держдумою.
На цій посаді кирієнко доглядав всі вибори в РФ і багато інших, але з літа кинуто ще й на керівництво війною з Україною, в чому йому як помічник, здатний теж вирішити будь-які питання, наданий пригожин. Тому перед пригожиним і відчиняються всі в’язниці РФ після дзвінків секретарів кирієнко. Тіньові "чекісти", як верховні та найбільш повновладні правителі РФ, дали повний карт-бланш кирієнко для швидкого військового вирішення "української проблеми" в надії, що він буде також твердий і рішучий, як і в 1998 р. Вони виходять з того, що кирієнко має об’ємне, а не плоске мислення, і підійде до завдання комплексно як колишній ідеологічний працівник КПРС, а не тупо скинути як гиркін: дайте більше танків і піхоти. Єдина сфера, на яку Кирієнко не отримав повноважень – це зовнішньополітичний супровід війни.
Кирієнко справді комплексно підійшов до поставленого йому завдання та оголосив у РФ "народну війну" Україні, у концепцію якої хоче вписати пригожина у вигляді нового купця Мініна, який за свої гроші збирає ополчення. Пригожин начебто зручний за всіма критеріями для цього. Він "купець", не держслужбовець, з африкансько-сирійським військово-романтичним флером, і що важливо, приватна особа, яка платить працівникам по-чесному, на відміну від держави російської, і без її бюрократичних формальностей. На додаток з пітерських бандитів і в 1981 р. отримав 13 років в’язниці за розбій та грабіж. То була його друга судимість. Але в 1988 р. вийшов звідти з волі "чекістів", які мали план великої війни із Заходом у довгу і набирали під нього будь-яких активних осіб. Тепер пригожин сам їздить у в’язницях і набирає "народне ополчення". Але оскільки на цьому "ополченні" багато не навоюєш, то Кирієнко наказав йому відкрити у Свято-Петрограді пункт вербування з вивіскою великими літерами "ЧВК Вагнер Центр".
Вигадки "гарних росіян" про те, що пригожин з Кадиркою ось-ось застрелять шойгу і путіна і держпереворот зроблять, не більше ніж дезінформація. Британська розвідка на таке не ведеться, чому і помістила в "Таймс" статтю, що нібито це патрушів із бортниковим змусили путі вторгнутися в Україну 24 лютого. З англійської це перекладається так: ці двоє теж мають постати перед трибуналом у Гаазі, якщо не помруть раніше. Одним путіни не відбудетеся. "Хороші російські" натяк британців зрозуміли і почали вигороджувати обох. Мовляв, патрушев був 21 лютого проти визнання "Д/Лнр", а бортників зовсім не до того. Як голова ФСБ він лише виконавець, може копати, може не копати, його за що?
Кирієнко не став повторюватися з "вітчизняною" війною і для різноманітності назвав війну з Україною "народною", щоб ніхто не нив, що все вітчизняне, та вітчизняне, набридло, придумайте щось інше. Вигадувати завзятки йому треба негайно, бо мобілізація показала: росіяни на війну не рвуться, і вважають за краще, щоб за них з Україною воював хтось інший. Якщо буряти закінчуються, а дагестанці воювати відмовляються, то нехай хвацький купець пригожин набере ополчення в Африці, а ми краще лайки йому ставити будемо.
Кирієнко намагається таке ставлення до "народної війни" змінити. Для цього він хоче вписати в її концепт Херсон і наказав пропагандистам змінити ідею війни. Першою це зробила симоньян як флагман індустрії пропаганди і 4 листопада на день "єдності Росії" чи чогось такого написала текстик. У ньому симоньян, якій заборонено в’їзд до Вірменії, стверджувала, що після війни приїде до Києва зі своєю банд-редакцією, де вони питиму та обійматимуться з киянами, та співатимуть хором українські та російські пісні. Своєму чоловікові вона вже дозволила заглядатись на українок до ступеня згортання шиї.
У перекладі текст симоньян означає, що кирієнко вимагав відмовитися від путінсько-гіркінського нарратива – українців та української мови не існує, і повернутися до чогось ленинського – українці існують, але бувають поганими та добрими. Симона Петлюру, Володимира Винниченка та інших українських націоналістів Ленін не любив, але поганими ніколи не називав, грошей на повстання проти Скоропадського їм давав і хотів привчити до московського чобота. Ленін звинувачував у всьому українську буржуазію та поміщиків – це і були його погані українці. Але поміщики були суцільно великороси та поляки. Серед буржуазії переважали вони й євреї. Більшовики гризли олівці, але не могли знайти української буржуазії. Через її відсутність і, щоб уникнути чергової кризи в марксизмі, придумали собі "дрібнобуржуазних націоналістів" як поганих українців і для повної перемоги над ними влаштували Голодомор.
До кінця СРСР вони продовжували все боротися і боротися з "дрібнобуржуазним українським націоналізмом", але не могли пояснити: звідки він береться, якщо все навколо державне та колгоспне. Вони ніколи не вживали термін "укронацисти", тим більше "неонацисти". Для КПРС це було б рівнозначно самогубству, безвідносно питання змісту термінів і фактах. Тому у КПРС "неонацисти" жили лише у ФРН, де до їхнього числа, коли у КПРС був поганий настрій, потрапляла і ХДС/ХСС, і більше ніде їх не було. Іноді вони могли з’являтися в Італії, але це коли КПРС мав зовсім поганий настрій.
Кирієнко та Кремль намагаються розгорнути вихідну концепцію війни з: українців немає, а є виродки, які не хочуть вважати себе росіянами, і вони підлягають ліквідації, вигнанню та "денацифікації", є хороші українці та погані українці-неонацисти. Вони і правлять Україною, і ним кирієнко і оголосив "народну війну" з мобілізацією в РФ.
Для просування цієї оновленої теми делегація РФ в ООН 4 листопада сто разів з 2005 р. винесла на голосування резолюцію про боротьбу з неонацизмом у світі. Ця резолюція регулярно провалювалася, але цього разу Москві підіграли і прийняли 105 голосами за 52 проти і 15 утриманих. Але прийняли з виправленням, що нинішня російсько-українська війна боротьбою з неонацизмом не вважається. Може російсько-українська війна 1918-1921 р. чи війна Петра I з Мазепою і була боротьбою з неонацизмом, але це точно немає. Голосування проходило у Третьому комітеті Генасамблеї ООН, тому не є остаточним, і Москві треба чекати на її весняну сесію. Москва з поправкою погодилася, розуміючи, що інакше резолюція знову не пройде, і тепер намагатиметься виправити з неї якось виморяти. Тим, хто забезпечує в міжнародному форматі "розворот" кирієнко в "народну війну", труднощів побільшало, але яка російська не любить труднощів.
Херсон у "народній війні" кирієнко посідає ключове місце, чому окупанти там і переодягаються у цивільний одяг та вселяються у квартири та будинки. Кирієнко потрібна картинка для росТВ про те, як "херсонське народне ополчення", набране в Тулі, на Уралі та Підмосков’ї, бореться з "укронеонацистами" і просить російський народ йому допомогти. Це називається Гіркін-Стрєлков і Д/Лнр дубль два. Піде в розвиток теми з "референдумами" і використовуватиметься як їхнє підтвердження, а не тільки для спонукання громадян РФ все кинути і піти здатися у військкомат або записатися до пригожину. Коли "укронеонацисти" займуть Херсон, це "ополчення" перетвориться на "партизан", які здійснюють вибухи в тилу у противника. Москву дуже зачіпає, що на Херсонщині та Запорізькій області діють українські партизани, а своїх у неї немає. Дагестанців і бурятів у "херсонське ополчення" не братимуть, тільки осіб із європеоїдною зовнішністю.
Кирієнко з симоньян такі картинки могли б знімати і минулого тижня, застававши "чмбиків" у цивільному та з колорадськими стрічками бігати вулицями Херсона та стріляти неодруженими в інших "чмобиків", вбраних у форму ЗСУ. Але їм усе псують ЗСУ, які стоять від Херсона за 20 км і не поспішають до нього заходити. Поки Генштаб офіційно не заявить, що ЗСУ ведуть бої у Херсоні, симоньян знімати такі картинки може тільки собі до столу. Але Генштаб не заявляє і чекає, коли рашисти самі підуть у місто з околиць Херсона без великої стрілянини. Це називається хто кого перечекає.
У Генштабі знають про цей задум команди кирієнка та вносять до нього свої корективи. Кирієнко та його генерали правильно розрахували, що Херсон доцільніше здати до зими, ніж всерйоз утримувати. Рашистам буде взимку складно забезпечувати своє угруповання в ньому та околицях боєприпасами та продуктами, та вивозити поранених. Забезпечити людей, які залишились у Херсоні, теплом, електроенергією, продуктами, ліками та предметами першої необхідності вони взагалі не мають бажання. За вказівкою кирієнка, або за своєю ініціативою, але російське військо вже краде радіатори опалення у квартирах Херсона, де немає господарів. В результаті з грудня в Херсоні, якщо до нього не увійдуть ЗСУ, почнеться те, що ООН називає гуманітарною катастрофою і відповідальність за неї лежатиме на Москві, і вона швидко стане не до резолюцій про боротьбу з неонацизмом у світі.
У військовому аспекті відхід із Херсона для рашистів скоріше "плюс", ніж "мінус". Основне їхнє угруповання ґрунтовно окопалося на північ від міста між Інгульцем, Дніпром та величезними ярами навпроти Дудчан. У них хороші позиції та стабільне постачання по греблі Каховської ГЕС. Ми дамбу не обстрілюємо з побоювання, щоб не здетонувала вибухівка, яку на неї навішали рашисти. Населення тут залишилося замало, партизанів немає. Але тут, як пише Юрій Бутусов, зібрано майже всі сили повітряно-десантних військ РФ – три їхні дивізії з чотирьох та чотири окремі бригади. Постійно надходять інші підкріплення, включаючи "чмобіків". Тут зібрані найкращі сили регулярної армії РФ і ними командує генерал-полковник Михайло Теплинський. На жаль, час для ліквідації цього угруповання влітку або на початку осені було втрачено. Виколупати її зараз вкрай важко.
Активні наступальні дії, які з кінця жовтня роблять рашисти на донецькому та луганському напрямках, втрачаючи щодня 30-50 одиниць бронетехніки та понад тисячу вбитих та поранених, ще більше ускладнюють завдання ліквідації цього угруповання. До цього слід додати загрозу наступу на Запоріжжі, про нього попереджає генерал Михайло Забродський, і неясність – чи буде лукашенко нападати чи як.
Об’єктивно цей плацдарм на правому березі Дніпра рашисти до весни можуть утримувати без особливої напруги сил, а з Херсона піти до Антонівки, щоб не перевантажувати себе проблемами та нав’язати ЗСУ вуличні бої у ньому не лише для картинок "народної війни". Забезпечення звільненого Херсона у цьому випадку ляже на Ірину Верещук, яка нарешті знайде застосування своєї невгамовної, але хаотичної енергії. Очевидно, їй доведеться ґрунтовно зайнятися евакуацією херсонців, оскільки місто буде під такими ж обстрілами, під якими знаходяться Марганець та Нікополь. Натомість російський генерал суровікін отримає повну свободу рук для перетворення Херсона на друге Алеппо.
Рашисти можуть розтягнути вуличні бої у Херсоні та сусідній Антонівці до весни, тримаючи зв’язок із залишеним там "ополченням" та угрупуванням на півночі через понтонні мости на Інгульці або мостом біля Даріївки. Навесні чи у лютому знову зайняти зруйнований Херсон, залежно від загальної ситуації на фронтах та інших факторів. Тому Кирієнко і дав вказівку тягнути з Херсона все, що можна переміщати, включаючи людей, а кількість окупантів у ньому скоротити до необхідного мінімуму, щоб уникнути зайвих втрат. Зараз перед ним стоїть інформаційно-політичне завдання як краще подати вхід ЗСУ до Херсона, а у його генералів, як їх туди впустити. Обидві завдання розв’язувані, оскільки воєнкоррів попередили не надто вдаватися до топографії навколишньої біля Херсона і одразу готуватися до висвітлення боїв у місті.
План кирієнка по-своєму логічний і фікцію відходу з Херсона зручно продавати як жест "доброї волі", показуючи кадри, як міське "ополчення" відчайдушно чинить опір ЗСУ та волає про допомогу. Це і є та пастка, про яку говорять оглядачі. Але у Залужного на неї, схоже, є відповідь. Тому ЗСУ і не поспішають входити з боями до Херсона, а Салліван 4 листопада у Києві обіцяв дати Залужному все зі списку того, що потрібно ЗСУ для завершення Херсонської операції.
Такого терору не було з часів заснування селища: наслідки обстрілу у Харківській області