Богуслаєва під слідством, а Денис Гордієнко чомусь ще ні

А сталося це з тієї простої причини, що після анексії Криму та влаштованої мордорем бійні на Донбасі тодішнє керівництво країни (читай, особисто проклятий Порошенко) прийняло, абсолютно логічне, рішення про припинення поставок, що виробляється на «Зорі-Машпроект», обладнання країни -агресору.

А оскільки росія (на жаль і ах) споконвіку була основним покупцем цього обладнання, на території підприємства почали накопичуватися контейнери з турбінами та запасними частинами до них. І за п’ять років їх накопичилося 134 штуки, на багато і багато десятків мільйонів доларів.

І ось восени 19-го року, через півроку після приходу нової «влади», директором цього стратегічного оборонного підприємства призначають людину, як то кажуть, абсолютно з боку – якогось Дениса Гордієнка. Чувак зробив свою кар’єру як HR (фактично начальника відділу кадрів) у компанії, що займається промисловими мінералами. (Де турбіни – і де мінерали??). І що ж відбувається буквально в перші ж дні та тижні трудової діяльності вищезазначеного персонажа на новій посаді? У це важко повірити, але: з території заводу починають, прискореними темпами, зникати величезні ящики з турбінами, що залежалися в них, і запчастинами до них.

У заводській газеті «Турбініст» з’явилася коротка замітка про те, що це обладнання експортовано (як було сказано у статті заводського кореспондента) «в одну іноземну державу». Це було трохи дивно, оскільки зазвичай країна-одержувач завжди називалася конкретно. Це ніколи не було державною таємницею. Але бог із ним. Головне – продали. І дванадцять тисяч працівників заводу завмерло у передчутті виплат заслужених надбавок та премій за реалізовану продукцію.

А незабаром, як це завжди і буває, таємне стало явним: виявилося, що дана продукція була прямо відправлена в йопану рашистську федерацію (!). Отака х…ня, малята. І новітні російські фрегати та есмінці, які кілька років іржавіли біля добудовних набережних, нарешті отримали чудові миколаївські турбіни, були добудовані – і сьогодні з них чудово запускаються російські крилаті ракети «Калібр», українськими містами та об’єктами військової та цивільної інфраструктури. В т.ч., і по Миколаєву.

Ps А більшість грошей за відвантажену нашим російським «партнерам» продукцію, як і слід було очікувати, розсмокталася десь по дорозі. І, швидше за все (можу припустити), дорогою до різних офшорів, де у нинішнього «керівництва» країни та «Укроборонпрому» відкрито численні та дуже навіть корисні, для їхніх господарів, рахунки.