Росіяни – додому
Заява Зеленського з приводу того, що добре було б взагалі не давати росіянам віз, нехай собі сидять у тому, що збудували за 22 роки (а, якщо чесно, то не за 22, а за набагато більший термін, традиції – вони, чи знаєте) , живучи) викликало величезний резонанс. Я б сказав, всесвітній срач і вирування говний.
Дмитро Медведєв примудрився навіть знайти в цій ідеї нацистське коріння, чим сильно розсмішив усіх, хто знає про те, що являє собою сучасну російську державу і що творять російські солдати на розв’язаній його паном війні.
Багато моїх російських знайомих і друзів, з якими я знайомий з юності, теж відчули себе приниженими і ображеними. Вони з сім’ями, а іноді й без них, залишили зачумлені путінізмом території, негативно ставляться до війни, виступають у пресі та соціальних мережах проти російського вторгнення в Україну. Це послідовна, вистраждана позиція, яка особисто в мене викликає повагу. Досить численний прошарок людей з російським громадянством в анамнезі, зараз живе в Європі та Америці, і тікали вони з країни не з економічних, а з ідеологічних причин. Вони несумісні з путінським рашистським режимом, не готові мовчати чи мукати разом із стадом, але й не готові піти на заклання, до російських в’язниць та таборів. На заяву Зеленського та на підтримку європейськими урядами ідеї ізоляції "російського світу" вони образилися в тому числі, хоча їхня приналежність до цього світу дуже сумнівна.
Паніка, обурення, образи, неприйняття... Один із найболючіших аргументів: ви хочете повернути нас до нього в руки?
Думаю, треба дещо прояснити.
Світ має право дотримуватись правил гігієни.
Ніхто не збирається відправляти в лапи Путіна тих, хто просто живе в будь-якій країні, підкоряється її законам і не дозволяє собі розкіш бігати з триколором вулицями та кричати, що Росія зараз усім покаже.
Якщо ти, живучи в Естонії, кричиш про чобіт НАТО, то, на мою думку, Естонія має право відправити тебе туди, де цього чобота немає.
Якщо ти, живучи в Німеччині, підтримуєш війну в Україні вуличними ходами, то я не бачу причин, з яких це не можна робити у Воронежі чи Пітері.
Любиш режим? Готовий кричати про його правоту? Впевнений у його легітимності? Welcome у нову реальність! Росіяни – додому!
Саме такий напис я бачив у Варшаві 1989 року у кожному підземному переході, на кожному розі.
– Ми не росіян не любимо, – пояснив нам поляк Анджей, – ми не любимо радянських.
СРСР давно мертвий, але радянські залишилися і те, що їх не люблять, для мене не новина і не одкровення. Їх нема за що любити. Далі живучи на допомогу, видану ним державою, що приймає, за рахунок податків, сплачених місцевими громадянами, вони залишаються п’ятою колоною Європи та Америки. Вони дивляться Соловйова, Попова і Скабееву, їхній мозок отруєний отрутою російської брехливої пропаганди, зневажають демократію, вважаючи її принципи проявом слабкості. Вони – фанати Путіна та бажають перемоги його ідеям, його принципам, його армії. Як можна жити в країні, яку путінська імперія вважає ворогом, та бажати перемоги російській зброї? Ну як? Чи має ця країна право превентивно захистити себе, щоб потім не ловити коригувальників авіаударів серед руїн своїх міст?
Гадаю, має.
Якщо що, я за те, щоб кожен, хто хоч сном, хоч духом підтримав і підтримує те, що робить цей Голлум, сидів у одній із ним клітці. Я однозначно за те, щоб кожен, хто вийшов з російським прапором на вулиці міст Європи та Америки та підтримав Путіна та російську політику, протягом тижня поїхав додому із закінченою візою та вовчим квитком.
Я підтримую невидачу віз російським громадянам і розгляд їхнього права на в’їзд у цивілізований світ лише як виняток.
Вам подобається клітка – це ваше право.
Вам подобається Оруелл – живіть у його світі.
Якщо ви хочете зробити Росію колонією для прокажених, людство не заважатиме вам. Північна Корея, Еритрея, Куба... У світі багато місць, де вас раді побачитимуть.
А є місця де вам не раді. Де ваша присутність розцінюється як небажана. Не тому, що ви росіяни і родом із Росії. А тому, що ви радянські, а радянським знову пора додому. Свій шанс змінитись і стати людьми, ви полюбили. Отже, стіна та рів з крокодилами – цілком адекватна реакція на агресію та чорносотництво.
А нормальним людям, якщо вони не залишилися жити в Росії досі, нічого не загрожує – ні депортація, ні обструкція, ні ув’язнення. Принципи інші. Ті, хто ще роздумує їхати йому від Путіна чи не їхати, моя порада: тікайте. Незабаром буде пізно. Двері закриваються.
Про персональну відповідальність кожного за те, на що перетворилася Росія, поговоримо вдруге.
Читайте більше новин по темі:
Распечатать
