"Для себе і для розвідки": судді пояснювали хабарі нестандартними мотивами
Вранці 26 травня Вищий антикорупційний суд застосував до неї заставу в 3 мільйони гривень, зазначає «Судовий репортер».
Судді говорили, що гроші беруть для себе і розвідки Міноборони
У грудні минулого року НАБУ вручило підозри голові Господарського суду Львівської області Василю Артимовичу, ексголові Західного апеляційного господарського суду Борису Плотніцькому і колишньому голові Господарського суду Львівської області Михайлу Юркевичу.
За версією слідства, вони вимагали у співвласників медичної компанії «Ескулаб» Станіслава Луговського і Дениса Мельника неправомірну вигоду за вплив на суддів Західного апеляційного суду, щоб ті винесли рішення на їх користь у двох судових справах.
Компанія «Ескулаб» є одною із провідних мереж медичних лабораторій в Україні. Останні пару років між співвласниками триває корпоративний конфлікт. Станіслав Луговський із 43% акцій Денис Мельник із 14% судяться із Сергієм Дядюшком, який має решту 43% акцій компанії.
Для переконливості судді, начебто, сказали Луговському, що на боці його опонента Дядюшка діють певні особи, які впливають на ухвалення судових рішень, а саме представники Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Під час зустрічі 16 жовтня 2024 року на території готельно-оздоровчого комплексу «Святий Шарбель» у місті Моршин Артимович та Плотніцький, нібито, повідомили Луговському, що за вирішення питань необхідно дати 1 мільйон доларів США. Ця сума призначається не тільки суддям, а також представникам Головного управління розвідки Міністерства оборони України. При цьому Плотніцький, начебто, сказав, що Дядюшко замовив вбивство Луговськогот представникам розвідки, фактично висловив погрозу насильством.
Окремо обговорювалися 75 тисяч доларів за судове рішення, яке мала винести колегія суддів, до якої входила суддя Малех.
Вважається, що Артимович і Плотніцький діяли як організатори вимагання неправомірної вигоди. Суддя у відставці Юркевич як пособник мав донести до відома Луговського і Мельника, що за ухвалення рішення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду треба заплатити 75 тисяч доларів. Юркевич, нібито, мав переконувати співвласників «Ескулабу» в необхідності дати гроші, інформувати про форму, порядок та спосіб передачі тощо, і в подальшому одержати неправомірну вигоду та передати її частину іншим співучасникам.
4 листопада 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі суддів Оксани Зварич, Ірини Малех та Ірини Панової ухвалила рішення про залишення без змін рішення суду першої інстанції, що було в інтересах акціонерів Луговського і Мельника.
5 листопада 2024 року у телефонній розмові та під час зустрічі голова Господарського суду Львівської області Артимович, начебто, підтвердив Луговському, що 75 тисяч доларів треба передати через Юркевича.
Наступного дня Юркевич у своєму кабінеті в корпусі університету імені Франка одержав гроші. 7,5 тисяч доларів він лишив собі, а решту передав Плотніцькому.
Своєю чергою, Плотніцький у невстановлений час (але не раніше та не пізніше 5 грудня 2024 року) передав 20 тисяч доларів судді Малех.
Суддя, імовірно, спотворила документи про лікування дочки в Австрії
У грудні 2024-го, коли були викриті ключові фігуранти, обшукали і житло трьох суддів Західного апеляційного госпсуду, які ухвалили рішення. У судді Малех вилучили 20 тисяч доларів США. Це були ті самі ідентифіковані купюри, раніше вручені Луговському для документування протиправної діяльності. У телефоні судді Малек знайшли листування щодо справи «Ескулабу», а в її машині – довідку щодо судової справи.
Малех
Під час допиту 30 грудня 2024 року Малех повідомила, що 20 тисяч доларів Плотніцький їй у листопаді просто позичив і вона не знала про їх походження. 26 березня цього року вона задекларувала ці гроші як позичку.
Хоча сам Плотніцький у своїй декларації за минулий рік ні про яку позичку Малех не зазначив. Цивільний кодекс передбачає, що у разі отримання у борг значної суми коштів мав укладатися письмовий договір, але такого представлено не було.
«Суддя Малех станом на дату подання зазначеної декларації була обізнана з фактом відкриття кримінального провадження… та 30 грудня 2024 року давала показання у зазначеному кримінальному провадженні як свідок. Отже, вказане декларування може вважатися своєрідним способом захисту, який суддя використала з метою уникнення кримінальної відповідальності», — йдеться у рішенні Вищої ради правосуддя.
Як вважають у НАБУ, суддя Малех була залучена як виконавиця, взявши на себе зобов’язання забезпечити ухвалення судового рішення колегією суддів. Підозру їй підготували через пʼять місяців після обшуку в квартирі і вручення підозр іншим фігурантам.
Зволікання із затриманням судді Малех могло бути повʼязаним саме з необхідністю перевірки походження вилучених коштів. Для цього проводилися негласні слідчі дії.
Зʼясувалося, що суддя Малех, імовірно, “спотворила” медичні документи щодо термінової потреби в медичному обстеженні та лікуванні її дочки в Австрії. Нібито, саме для цього вона позичила гроші в Плотніцького.
Зафіксовано, як Малех проводила інструктаж доньці, пояснювала, що вона має говорити під час допиту в НАБУ. А також вчиняла вплив на свекруху щодо необхідності організації поїздки з онукою до Австрії. Хоча раніше Малех неодноразово казала дочці, що вона є цілком здорова і повинна сама себе забезпечувати.
Попри все, Вища рада правосуддя не дала дозволу на тримання Малех під вартою. Враховано, що гроші в квартирі судді знайшли 5 грудня 2024-го і з того часу вона з країни не виїхала, не переховувалась і навіть сприяла слідству — видала документи, телефони та кошти під час обшуків, давала показання, не спілкувалась з іншими учасниками кримінального провадження.
Тому ризик утечі судді Малех вважається недоведеним, ураховуючи часові межі, протягом яких проводяться слідчі дії.
Распечатать
