Фонд Кадирова вивозить викрадене зерно з України в Сирію

Про це повідомляє керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.

Андрющенко зазначив, що цього тижня було зафіксовано вантажний потяг з українським зерном із Донецька. Він рухався в бік порту Ростова-на-Дону.

“Нагадаю, що більшість викраденого Росією в Україні зерна у 2022-2024 роках йшла морем через порти Сирії. Після падіння режиму Асада зернопотік через Сирію зупинився, а росіяни почали шукати інші шляхи збуту. Як от Єгипет, Туреччину, але обʼєми вже були не ті”, – відмітив керівник Центру вивчення окупації.

Проте, як зауважив Андрющенко, 20 квітня до Латакії (головне портове місто Сирії, – ред.) прибула перша нова партія зерна. За його словами, поставка у 6,6 тисяч тонн була організована фондом Ахмата Кадирова.

“За інформацією з різних відкритих джерел, голова Чеченської Республіки взяв на себе зобов’язання забезпечити Сирію необхідною кількістю пшениці. Умови постачання до Сирії невідомі”, – наголосив Андрющенко.

Походження зерна не оголошується. Керівник Центру наголосив, що минулого року у РФ впав рівень врожайності.

“За даними Росстату, без урахування нових регіонів, збір зернових на Росії за 2024 рік склав 125,9 млн тонн, а пшениці – 82,6 млн тонн, що, відповідно, на 19 та 9,8 мільйона тонн менше, ніж у 2023 році. Окуповані (без Криму) території надали 3,9 млн. тонн зерна, теж продемонструвавши падіння” – наголосив Петро Андрющенко.

Він додав, що “саме зерно з окупованих територій дозволяє Росії здійснювати експорт, не наражаючи власну економіку на кризу”, а “враховуючи вплив Кадирова на всі окуповані території та частковий контроль у тому числі агропромисловості не дивно, що саме він забезпечує поставки”.

“Не дивує і відсутність оголошених цін та умов, тому що собівартість зернових на окупованих територіях майже нульова через нульові інвестиції. Якщо не вважати інвестиціями вартість війни. Тому, каравани вантажівок з Запоріжжя та Херсонщини не скорочуються та не зменшуються.  Тепер зрозуміло для кого та для чого вони йдуть в Ростов-на-Дону (не виключно, але зокрема). Тому, що Ростов-на-Дону – найближча та найбільша база перевалки українського зерна. Яке через короткий проміжок часу опиняється в Сирії”, – резюмував Андрющенко.