ЄС зіткнувся із проблемою збільшення випуску снарядів для України

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на The Economist.

Як зазначається у матеріалі, у січні ЄС визнав, що він далеко не виконав свого зобов’язання надати Україні 1 млн. снарядів до березня 2024 року. У березні блок виділив 500 млн євро на нарощування виробництва . Але найвужчим місцем є те, про що донедавна думали в останню чергу: нестача вибухових речовин.

Схема, про яку йдеться, називається законом про підтримку виробництва боєприпасів (ASAP), і три чверті фінансування, або близько 372 млн євро, будуть направлені на виробників товарів, які переживають бум.

Європі потрібні вибухові матеріали, щоб досягти своєї мети з виробництва 2 млн снарядів на рік до кінця 2025 року. Кожен артилерійський снаряд начинений 10,8 кг фугасної вибухової речовини, як-от тротил, октоген або гексоген. Для пострілів снарядів на десятки кілометрів також потрібні додаткові заряди. Інші боєприпаси вимагають ще більше: наприклад, фугасна боєголовка ракети Storm Shadow важить близько 450 кг.

Проблема в тому, що виробники вибухових речовин не впевнені, що виробництво можна наростити, і побоюються, що особливості галузі перешкоджатимуть зростанню, яке потрібне Україні, зазначає видання.

Нестача тротилу

Закінчення холодної війни призвело до різкого падіння попиту на зброю і змусило багатьох європейських виробників вибухових речовин згорнути свою діяльність, злитися або просто закрити свої підприємства. Великобританія, наприклад, закрила свій останній завод із виробництва вибухових речовин у 2008 році. Останній великий виробник тротилу у Європі розташований на півночі Польщі. В інших країнах багато державних об’єктів були або приватизовані, або законсервовані. Протягом десятиліть їхнє виробництво було орієнтоване на ефективність мирного часу, а не на промислові масштаби, зазначає Йоганн Хехерль, професор Університету Бундесверу в Мюнхені. В результаті в ланцюжку поставок залишається дуже мало резервів для задоволення попиту, що зростає.

Лише кілька компаній досі виробляють високоенергетичні матеріали, які відповідають стандартам НАТО. Одна з них – Chemring Nobel, що займає великий завод у Сетрі, Норвегія. Інша компанія - французька Eurenco, яка керує таким же величезним підприємством у Карлськогу, Швеція. Портфель замовлень обох фірм збільшився після вторгнення. Завод Eurenco буде перевантажений до 2030 року, а завод Chemring у Саетрі працюватиме на повну потужність.

Тім Лоуренсон з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, аналітичного центру, стверджує, що для відновлення роботи законсервованих заводів потрібен час, враховуючи необхідність переоснащення та ремонту підприємств.

Спокушені субсидіями ASAP, компанії вкладають гроші в розширення потужностей. Але одне джерело у галузі зазначає, що будівництво заводу з нуля може зайняти від трьох до семи років. Показовий приклад: компанія Rheinmetall, постачальник боєприпасів, будує комплекс із виробництва вибухових речовин в Угорщині; проте виробництво розпочнеться лише у 2027 році. Багато правил безпеки та охорони навколишнього середовища також можуть перешкоджати розширенню потужностей, говорить Крістіан Меллінг з Німецької ради з міжнародних відносин.