Крим як пастка для окупантів: Путін не переживе втрату півострова
Крим має довгу історію, пов’язану із Російською Імперією. Росія завжди розглядала Крим, як важливу частину своєї історичної спадщини. Кримська війна (1853-1856), Кримська конференція (4-11 лютого 1945) та інші історичні події ще більше зміцнили зв’язок між Росією та Кримом в уяві Кремля.
Крим має важливе геополітичне значення через своє розташування на березі Чорного моря. Його близькість до Близького Сходу, Балканського регіону та Середземного моря робить його важливим пунктом для контролю над регіоном. Крим знаходиться на ключовому географічному перетині торгових маршрутів, що сполучають Європу, Середземномор’я та Близький Схід. Місцезнаходження Чорноморського флоту Росії у Севастополі та контроль над Чорним та Азовським морями надає Росії можливість впливати на економічний і військовий оборот у регіоні.
Крим також важливий для Росії через його роль у забезпеченні енергетичної безпеки. Кримський півострів має значні запаси природного газу та нафти, що дозволяє Росії забезпечувати енергетичні потреби країни.
У результаті Крим є ключовим регіоном для Росії, який поєднує історичні, геополітичні, економічні та військові чинники. Контроль над Кримом дає Росії великий вплив на регіон і дозволяє забезпечити свої інтереси в Чорноморському басейні та далеко за його межами.
Крим – це Україна! І ця, на думку Кремля, «історична несправедливість» багато років тиснула на мізки кремлівських небожителів і, зрештою, призвела до анексії українського півострова у 2014 році. Підступно? Так. Несподівано? Ні. Надто ласим шматком був Крим для Росії, і не розуміти, що Кремль піде на все, щоб отримати його у складі імперії, було б дуже безглуздо. Тим більше, що за місяці до анексії і військові, і спецслужби України попереджали про надзвичайну активність росіян на півострові, яка чітко вказувала на можливість його військового захоплення. Чим керувалася у своїй бездіяльності «післямайданна» влада України достеменно невідома, але «владні фігуранти» справи про втрату Україною майже 5% своєї території досі займають у політикумі обкраденої ворогом країни високі та шановні місця.
Не менш важливими стратегічними цілями були блокада українського порту Азов, захоплення газових родовищ (одне з яких було захоплене російськими військами біля узбережжя Одеської області, далеко від Криму) та подання анексії Криму як ідеального прикладу «успішної імперської політики».
Що ж у результаті анексії (результату дивних, м’яко кажучи, дій української влади) отримали росіяни? Чи так «успішним» виявився окупаційний план?
«Соціальне піднесення» простих росіян після окупації Криму досить швидко перетворилося на розчарування та нерозуміння «навіщо воно їм». Для російського бюджету півострів став «економічною прірвою», де зникають мільярди рублів, переважно так і не доходячи до свого «кінцевого споживача». Корупційні схеми окупаційної псевдовлади Криму перевершили навіть звичні для Росії масштаби. Занепад виробництва призвів до соціальної кризи, зростання цін, значних комунальних проблем.
До того ж, «Непотоплюваний авіаносець Крим» виявився не таким уже й захищеним. Місцевий Рух опору та ЗСУ не дають спокою окупантам. Атаки з повітря та підриви російських військових об’єктів на суші та на морі вже давно стали звичним явищем, яке не може не бентежити тих росіян, які зважилися провести відпочинок на такому колись привабливому кримському узбережжі. Як же так, «Абсолютна безпека», обіцяна Кремлем, тепер має забарвлення чорного диму вибухів і кілометрових черг на Керченському мості з тих, хто вже «надихався» і хоче втекти швидше від «несподіваної» війни, яка, як з’ясувалося, зовсім поряд.
До речі, про міст. Ні, не так, – «про МІСТ»! Путинський «Об’єкт №1», який окупанти збудували з метою з’єднання Керченського та Таманського півостровів через острів Тузлу та Тузлінську косу, мав виконувати ще одну суто загарбницько-військову функцію. Конфігурація та основні параметри мосту були навмисно спроектовані таким чином, щоб створювати максимальні перешкоди для судноплавства у Керченській протоці та Азовському морі.
Мала ширина та висота головного прольоту обмежує розміри суден, які можуть заходити в українські порти в Азовському морі, та значно полегшує кремлю можливість повністю контролювати та блокувати прохід на власний розсуд. Автодорожній міст був штучно опущений таким чином, що навіть невеликі судна не можуть пройти під його опорами та змушені проходити через основну протоку.
Таким чином, збудувавши Кримський міст, Росія встановила повний контроль над входом в Азовське море. Окрім того, на шельфі Азовського моря розташовані родовища нафти та газу, що належать Україні. Після будівництва мосту через Керченську протоку нафто-газові бурові платформи більше не можуть проходити під арками мосту та бути відбуксованими з Азовського моря.
Будівництво такої гігантської інженерної споруди призвело до екологічних загроз, які не враховувалися на етапі проектування. Суцільний насип з боку Таманського півострова фактично знищив острів Тузла, при тому що він мав велику природну цінність. Перекриття Керченської протоки насипами вплинуло на гідрологічні процеси у протоці, позначилося прибережних течіях і міграції планктону.
Міст, який, за гучними заявами росіян, «простоїть 100 років» і «витримає ядерний удар», виявився не таким вже міцним і довговічним. Після ударів по мосту гексоген-поліетиленовими «подарунками» від України добре було видно арматуру, що проіржавіла, і неякісний бетон у місцях пошкодження. Попередній кошторис «проєкту століття» — будівництва Керченського мосту – становив 150 млрд рублів на будівництво транспортного переходу, 86 млрд рублів на підготовчі роботи і 51 млрд рублів на будівництво під’їзних доріг. Однак на момент пуску лише першої черги мосту він коштував уже приблизно $4 млрд. І зовсім не за рахунок покращення матеріалів та якості робіт. Будь-яка наступна потужна та влучна «доставка подарунків» ЗСУ поставить хрест на інженерному російському «чуді століття».
Путінська влада зовсім не зрозуміла своїми вчинками для звичайного здорового глузду. Ну, удалася вам анексія навесні 2014 року! Так чому ж ви ворожите там, де зібралися «залишитися історично навічно»?! У якій поганій голові з’явилася ідея підриву Каховської ГЕС? Так, цим злочином ви завдали значних втрат Україні. Смерть, збитки, катастрофічні екологічні наслідки. Але ж унаслідок руйнування Каховської ГЕС і розливу водосховища Крим утратив водопостачання. Рівень води у водосховищі впав до такого рівня, що підтримання подачі води Північно-Кримським каналом стало неможливим. Щонайменше на рік. Як наслідок – серйозні проблеми для населення та сільського господарства Криму.
Негативний вплив на довкілля після теракту став загрозою не лише екосистем басейну нижнього Дніпра півдня України. Тисячі тонн зруйнованих конструкцій і токсичних речовин досягли узбережжя Чорного моря, на якому окупанти так завзято вигрівали свої бліді тіла, насолоджуючись краденим природним багатством. Ви ж там збиралися надовго!
Єдину функцію, на яку сподівалися загарбники при анексії Криму, він, на жаль, виконав. Крим став військовим плацдармом для настання у лютому 2022 року. Такий розвиток подій було зрозуміло всім практично відразу після анексії. Експерти попереджали, всі розуміли, але…
Як сталося, що Чонгарська протока та вузький перешийок між Кримським півостровом і материком, які вважалися майже непереборними перешкодами при вмілій організації оборони, не зупинили ворога? Чому мости та канали через річку Чонгар не були підірвані? Чому вранці 24 лютого російські війська без особливих перешкод перетнули адміністративний кордон із Кримом і блискавично просунулися вздовж автомагістралі та подолали понад 100 кілометрів і взяли під контроль Нову Каховку? Чому на обід вони вже наблизилися до Херсона і вийшли до Антонівського мосту? Це все питання до слідства, яке обов’язково визначить причини такого провалу української оборони.
Минуло півтора роки, і вже росіяни копають захисні споруди в окупованому Криму. Для того, щоб анексований півострів перетворився на пастку для окупантів, потрібно перерізати ворожі сухопутні коридори в Крим і знищити «чудо-міст». Важке завдання, яке може коштувати тисячі життів українських Захисників. Прорвавши оборону ворога біля Мелітополя, навіть без деокупації самого міста, українці зможуть контролювати ракетно-артилерійським вогнем логістичні шляхи до окупованого Криму. Для Кремля це означатиме практично стовідсоткову втрату анексованого півострова, яку путінський режим навряд чи зможе пережити.
Крим обов’язково поверне свій український статус, визнаний світовою спільнотою. Але найкраще було б, щоб кремлівська зграя на чолі з диктатором подохла напередодні від інфаркту та нервових судом від самої думки про невідворотність цього процесу.
Читайте більше новин по темі:
Распечатать
