Петро Устенко. «Хороші росіяни» з Прикарпаття
Фірми власника компанії-виробника води «Карпатська джерельна» довгі роки були ключовими постачальниками російського ядерного палива для українських АЕС — у цій галузі «чужі не ходять», а всі операції та оператори ринку благословляються та перебувають під особливо уважним наглядом спецслужб.
Досліджуючи політичну та ділову біографію власника компанії «Карпатські мінеральні води» Устенко, досі можна знайти не лише реєстрації його російських компаній, а й зв’язки на найвищому політичному рівні та у сфері бізнес-важковаговиків країни-агресора. Устенко-молодший — лише продовжувач династії, адже базовий капітал та активи у політичних та бізнес-угодах збирав його батько.
Отже, про все по порядку.
Петро Устенко. Політика як продовження економіки
З 1988 року, коли Устенко-старший демобілізувався зі Збройних сил СРСР, його біографія — суцільна біла пляма: працював оперуповноваженим МВС України, за даними медіа, тривалий час жив у Криму.
Офіційна wiki-сторінка без дат наголошує на різкому кар’єрному та професійному зльоті: «Потім був (ред.) на керівних посадах у Зовнішньоекономічному об’єднанні «Інфоспорт-Холдинг-Інвест», генеральним директором Акціонерного Товариства СП «АМП», з 1997 року володіє ТОВ «Українсько -Андорське спільне підприємство „АМП“», компанія-клон якого ТОВ «АМП-2» є співвласником «Карпатські мінеральні води», створеної в 1996 році. Батько і син постійно змінюються в ролі бенефіціарів компаній, що вкотре вказує на сімейний характер даного бізнесу.
З 1997 року Устенко-старший входить до привілейованого «клубу червоних директорів та майбутніх олігархів» — Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. 1998 року «темна конячка» Устенко-старший починає політичну кар’єру і явно тяжіє до олігархічних політичних сил проросійської орієнтації: вибравшись народним депутатом до Верховної Ради України за 207 виборчим округом, починає міграції між фракціями ПРП «Реформи-Центр", "Трудова Україна" , «Відродження регіонів» та «Демократичний союз», які у різний час пов’язували з одіозними представниками оточення другого президента країни. Маючи депутатський мандат, Устенко-старший входить до парламентського Комітету з паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Після завершення депутатської каденції працює у різних урядових структурах, тісно пов’язаних із паливно-енергетичним комплексом та надрами.
Ще у 2006 році «Українська правда» проливає світло на причини тяжіння Петра Устенка до надр та його перебування у привілейованому клубі урядової Ради підприємців: «39 номер отримав Петро Устенко — голова наглядової ради спільного українсько-андорського підприємства „АМП“. Наприкінці дев’яностих „АМП“ постачала вугілля на українські теплові станції та тепловиділяючі зборки на українські атомні станції».
Петро Устенко. Гроші з атома
Де вчорашній «опер» наприкінці 90-х знайшов капітал та входи до ліги політичних та бізнес-важковаговиків — загадка. Не менш загадковими є «андоррське» походження грошей та їх власник для старту бізнесу. Часткова відповідь на ці «загадки» дає крихітна інформація у медіа: «Злі мови стверджують, що Сергій Устенко представляє інтереси енергетичного олігарха Костянтина Григоришина ». Про це пише «Обозреватель» у 2006 році, сплутавши батька та сина Устенка. Як відомо, громадянин Росії Григоришин контролював велику частку української енергетики, але зараз перебуває під санкціями та позбавлений українських активів. Раніше, у травні 2003 року, в медіа спливає інформація , що «Корпорація АМП», очолювана Устенко-старшим, є «провідним постачальником тепловиділяючих збірок на українському енергетичному ринку» через українсько-російське СП «ТВЕЛ-Енергія», в якому «Корпорація АМП» мала найбільшу частку у розмірі 45% статутного капіталу, російське державне ВАТ «ТВЕЛ» – 35%, російський «Інкомбанк» – 10% та Фонд держмайна України – 10%. Розподіл часток свідчить про глибоку довіру (або наявність потужних страхових механізмів стримування) між українськими та російськими партнерами. ТВЕЛи — збирання палива для атомних електростанцій, які Україна до старту повномасштабного вторгнення отримувала з Росії, а зараз оперативно замінює їх на американські збирання від Westinghouse.
Тісні зв’язки Устенко-старшого з російським політичним істеблішментом розкрив Ілля Ківа, з яким бізнесмен-політик мав необережність ділити членство у забороненій Соціалістичній партії. Ківа прямо звинуватив Устенко у переговорах із представниками кремлівського куратора та ідеолога створення сепаратистських анклавів на Сході України ЛНР/ДНР Владислава Суркова.
Шуміха, піднята Ківою та Устенком у битві за Соцпартію, і факти, що спливли, дозволяють скласти весь пазл. На початку нульових років Петро Устенко приєднався до Соцпартії Олександра Мороза і став одним із його ключових «гаманців». Згодом український «модерновий соціалістичний рух» став настільки популярним, що клонувався до кількох партій: від оригінальної СПУ Мороза відкололася у власну Прогресивну соцпартію Наталія Вітренко, а від Соціал-демократичної партії політиків Буздугана-Онопенко відпочкувалася СДПУ(о) Путінського кума ВІктора Медведчука і, як виявилося після старту повномасштабного вторгнення 2022 року — важкоатлета кремлівської п’ятої колони, яка мала ресурси та плани поховати Україну в її нинішньому вигляді. Саме СПУ часів лідерства Мороза стала одним із креаторів, очевидно, прокремлівського Віктора Януковича у київській топ-політиці національного рівня — сприяла його призначенню на посаду прем’єра під час президентської каденції Віктора Ющенка, якого привела до влади Помаранчева революція. Нескладно зробити висновок, що таку кандидатуру, як Янукович, соціалістам могли запропонувати медведчуківці та кремлівські бізнес-колаборанти, які роками відкрито збагачувалися сотнями мільйонів на уявному братстві Києва та Москви. За даними журналіста Максима Кречетова, медведчуківські та кремлівські гроші і зв’язки багато років рясно живили всю соціалістичну поросль на території України.
Ці деталі допомагають скласти єдину картину та розгадати головоломку з приводу появи загадкових «власних» та «андоррських» грошей у молодого «опера» Петра Устенка. У ядерній індустрії жодна крихта не проходить повз пильний погляд держав і спецслужб, тим більше російська компанія «ТВЕЛ» — державна, тому має тісний зв’язок і кураторів із ФСБ. Цей ринок, як і його операції та суб’єкти, повністю підконтрольні російській державі та її спецслужбам. А з 2018 року «офіційне відрядження» позаштатних співробітників ФСБ для внутрішньої та зовнішньої розвідки у ключових компаніях взагалі не секрет — російський президент Путін легалізував інститут « сексотів » своїм указом.
Російський бізнес українського політика Петра Устенка
Мабуть, лише такими «збігами» можна пояснити й низку інших. Наприклад, до російської анексії Криму Петро Устенко був одним із найвпливовіших латифундистів півострова — контролював одного з найбільших виробників вина та шампанського на території автономії «Золота балка».
З 20 лютого 2014 року — цей день вважається офіційною датою анексії Криму — багато українських бізнесів стали жертвами експропріації та націоналізації. Вона проходили за кілька хвиль, від яких постраждали бізнесмени та олігархи материкової України. Остання з них наприкінці 2022 року включає близько півтисячі ласих об’єктів на південному узбережжі.
Проте всі ці проблеми пройшли повз сімейний бізнес Петра Устенка на півострові. Ще до анексії у 2009 році він тут мав великий вплив: буквально в ручному режимі через міськраду Севастополя «нарізав» земель під виноградники своєї «Золотої балки», продовживши терміни оренди в обхід міської влади. У 2012 році місцеві кримські ЗМІ про це писали , згадуючи його заслуги щодо обрання на посаду голови Соцпартії.
Після анексії Криму місцеві медіа повідомляють, що власник агрофірми «Золота балка», екс-голова Соцпартії України бізнесмен Петро Устенко «висловлював готовність працювати з новою владою, а росіяни обіцяли, що орендні договори залишаться чинними».
Невелика «неприємна несподіванка» сталася, коли у травні 2015 року майно «Золотої балки» було заарештовано судовими приставами на підставі виконавчого листа за позовом «уряду Севастополя». Але, схоже, цей арешт урятував підприємство від націоналізації. Вже 15 вересня 2015 р. претензії знято, арешт скасовано: «Сторони підписали мирову угоду. За даними „Новин Севастополя“, примирення було пов’язане з тим, що у підприємства на той час уже з’явився новий власник».
Законослухняні резиденти РФ
За дивним збігом обставин, «новим власником» заводу Петра Устенко стала дружина російського «короля підшипників» — Артема Зуєва, котрий також має інтереси у сфері переробки уранової сировини. Нагадаємо, що це дуже вузький клуб обраних, де всі учасники фактично знайомі особисто навіть у світовому масштабі. За даними російської аналітичної системи СПАРК, Зуєв контролює 100% інвестиційної компанії "Сі Пі Ессетс Менеджмент", а на її сайті згадуються проекти у сфері переробки уранової сировини. Також він є одним із великих інвесторів екосистеми «Сколково», більш відомої в Україні як «фабрика кремлівських ботів», які здійснюють ІПСО проти України та яких використовували для маніпуляцій громадською думкою у США під час виборчих перегонів між Дональдом Трампом та Джо Байденом.
Угода з передачі «Золотої балки» під російську юрисдикцію могла залишитися таємницею, проте марнославство дружини Артема Зуєва Сніжани Георгієвої стало «доносом» на українського політика та бізнесмена. Відома російська бізнес-леді та світська левиця почала хвалитися «обновою» у своїх інтерв’ю. Вперше інформація у вигляді світської плітки майнула в російському таблоїді Tatler: «Золоту балку», шостий за величиною виноградник у Криму, придбав московський бізнесмен Артем Зуєв — він подарував своїй дружині Сніжані Георгієвій, співвласнику московських нічних клубів «Білка» та Chateau de Fant.
Згодом, цю інформацію підтвердила в інтерв’ю нова російська власниця.
«Все сталося спонтанно, — розсекретила деталі схеми російська світська левиця, що любить паблісіті. — Якось я показала це місце у Криму чоловікові. І воно йому сподобалося. Там чудова природа: гори, море, виноградники. Ну а коли їх почали продавати, ми потурбувалися».
Тепер компанія «Золота балка» офіційно вважається юридичною особою у реєстрах РФ.
На фото — нові власники кримського бізнесу Петра Устенко Артем Зуєв та Сніжана Георгієва
Але отримати у власність заарештований актив нехай і лояльного, але власника з «материкової України», для Криму не така вже спонтанна і проста справа, як розповідає світська левиця глянцю. Це означає, що операцію зі зміни власності узгодили та підготували на всіх рівнях.
У зв’язку з цими фактами виникає два незручні питання: нові власники відкрито визнають факт купівлі підприємства у Устенка, а для нього це гірше за донос, адже вивести гроші із заблокованого міжнародними санкціями Криму можна тільки в РФ, тоді як їхня легалізація в Україні чи виведення у будь-яку іншу «білу» юрисдикцію неможливі. За звичайною корпоративною практикою угода могла бути укладена і між компаніями Зуєва та Устенка в офшорних юрисдикціях за межами РФ, Криму та України, але це тема для окремого розслідування. Найреальніший варіант — вивезти гроші за межі півострова та РФ кешем у валізі. Виникає два рівнозначно незручні питання до Устенко: або отримані ним гроші з продажу кримського бізнесу залишилися в РФ і далі живлять економіку країни-терориста, або купівля-продаж була фіктивною, а подружжя Зуєв-Георгієва — лише «Фунти», покликане фронтувати бізнес-інтереси. Устенко у Криму та РФ.
Будь-який із можливих сценаріїв автоматично зараховує власників української компанії «Карпатські мінеральні води» до компаній-колаборантів із українських та міжнародних «чорних списків» спонсорів Росії.
Чи не на ці гроші компанія «Карпатські мінеральні води» збиралася будувати анонсований завод у Львівській області за 20 млн євро? А заразом легалізувати виторг від продажу кримського бізнесу за допомогою інвестицій. Адже 20 млн євро (а це близько 800 млн грн) для компанії «Карпатські мінеральні води» — це її виручка приблизно за 6–8 років діяльності. Питання про походження грошей на інвестиції в новий завод також може бути дуже незручним.
"Карпатські мінеральні води" - резидент підмосковного міста Корольов
Думаєте, що все найгірше вже знаєте? Ні.
Успішні кримські угоди та можливість до 2022 року вести бізнес на російському ринку «as usual» надихнули сім’ю Устенко на транскордонне розширення. Так, у РФ з’явилася компанія-дистриб’ютор ТОВ «Карпатські мінеральні води».
Основним видом її діяльності вказана «Оптова торгівля напоями», тож українська «мама» компанія «Карпатські мінеральні води» планувала налагодити експорт.
Як бачимо, зв’язки української компанії «Карпатські мінеральні води» та її власників — родини Устенко значно глибші, ніж раніше виявив журналіст-розслідувач Євген Плінський: за його даними, «Карпатські мінеральні води» нещодавно звільнили з посади керівника компанії громадянина Росії Микиту Невестюка.
А ми продовжимо вивчати ділову біографію батька та сина Петра та Сергія Устенка — надто багато в ній привабливих для дослідження білих плям та сумнівних зв’язків.
Євген Горін
Столтенберг підтвердив участь Зеленського та розповів, що запропонують Україні на саміті НАТО
Читайте більше новин по темі:
Распечатать