"Живим не дамся": мешканець Харківщини розстріляв окупантів, які намагалися захопити його дім
В інтерв’ю Суспільному чоловік розповів, що застрелив кількох російських солдатів, які зі зброєю напали на його володіння.
Окупанти у березні 2022 року намагалися захопити будинок Ковальова у Старому Салтові на Харківщині.
"Наш тодішній сільський голова дав їм ключі від школи, і 19 березня вони вже заїхали до села і одразу до мене додому. Хтось їм розповів, що в мене була затята антиросійська позиція. Під’їхало кілька машин. Зупинилися, вийшли та розійшлися вулицею Я жінці сказав: "Це до нас, біжи у флігель до мамки, я їм живим не здамся", - згадує він.
Хвіртка у двір була зачинена, окупанти перелізли через паркан, розповідає чоловік.
"Чую, відчиняються двері і хтось кричить: "Господар". Кажу: "Я тут". - "Виходь". Я вийшов по-домашньому. Він вважав, що я ніякої небезпеки для нього не уявляю, але не розрахував, що у мене за спиною був пістолет. У котельні я його і застрелив", - каже Микола.
Оборонявся від російських військових із їхньої зброї, його встиг забрати з автомобілів розбитої колони Росгвардії біля сусіднього села.
"Біля Шестакового було розбито російську велику колону, ми туди їздили набирати автомати, пістолети, гранати. Усі погодилися, ми на той час вже були відрізані від Харкова", — розповідає житель Старого Салтова.
Після пострілу інші російські військові спочатку тікали, після чого відкрили вогонь вдома.
"Стріляли з усього, що в них було. Я викинув кілька гранат і в домашніх капцях виліз через вікно у ванній і побіг у ліс. Але хтось із місцевих їх зорієнтував, росіяни перекрили мені догляд, довелося ще там повоювати, ще одного вбив ", - каже чоловік.
Після цього дружину Ковальова російські окупанти заарештували та відвезли до Веселого.
"Там тримали два тижні у погребі на пляшці гарячої води та половині пачки печива. Вони два тижні її допитували, ФСБ приїжджала, стріляли, зуби вибили, але вона не знала, де я. Зрештою, через два тижні її відпустили. Але за дружиною стежили", – розповідає мешканець Старого Салтова.
Микола ховався чотири дні, ночами пішки йшов до Харкова. Коли дійшов до міста, його зупинили на блокпості українські військові.
У Харкові Микола пішов до військкомату, але йому відмовили через вік: чоловікові було 59 років. Тоді він поїхав на Закарпаття, де його взяли до піхоти.
Далі – дев’ять місяців фронту: спочатку Херсонщина, а потім – Донеччина, околиці Бахмута.
"У моєму батальйоні всі добровольці. Вони там із лютого, перші бої вони прийняли лише з автоматами та гранатометами. Це все патріоти, вони кинули все. У одного мого побратима - 250 вуликів бджіл. Наш ротний до війни заробляв 250 тисяч гривень, а пішов. воювати, був поранений і повернувся на фронт", - каже Микола.
У грудні чоловіку виповнилося 60 років і його демобілізували. Раніше чоловік працював приватним підприємцем, здавав на переробку брухт. Наразі відновлює документи, щоб отримати компенсації за втрачений будинок. Його родина зараз перебуває на Західній Україні, сам Микола – у Харкові: "Що робити далі, ще не вирішив".
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
Читайте більше новин по темі:
Распечатать
